Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"
Герб України


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обмежень
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 51, ст.553 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2375-IV ( 2375-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.194 N 2704-IV ( 2704-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.421 N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 N 1066-VI ( 1066-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 29, ст.396 }

Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які іншими законами поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна;
об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;
обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом;
реєстраційний (кадастровий) округ - територія адміністративно-територіальної одиниці (місто, район), у межах якої діє один місцевий орган державної реєстрації прав;
технічна інвентаризація - довідка-характеристика технічного стану об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда, інше), їх належність, склад та оцінка, підготовлені бюро технічної інвентаризації в установленому порядку;
дані державного земельного кадастру - відомості про місце розташування земельної ділянки та її межі, кадастровий номер, грошова оцінка, кількісна та якісна характеристика, підготовлені відповідно до закону.
Стаття 3. Принципи державної реєстрації прав
1. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
2. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.
3. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
4. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
5. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
6. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
7. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
8. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
Стаття 4. Обов'язковість державної реєстрації прав
1. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) речові права на чуже нерухоме майно:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом;
3) обмеження речових прав.
2. Дані обліку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер об'єкта нерухомості є основою для формування Державного реєстру прав.
3. Право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.
4. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.
5. Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

6. Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.
 
Розділ II
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ

Стаття 5. Система органів державної реєстрації прав

1. Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

2. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

3. Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут центру державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

4. Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів як держателя Державного реєстру прав

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів як держатель Державного реєстру прав:

забезпечує формування та функціонування Державного реєстру прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно як єдиної інформаційної системи;

організовує роботу, пов'язану з утворенням та діяльністю системи органів державної реєстрації прав;

призначає на посаду керівника центру державного земельного кадастру;

призначає на посади керівників місцевих органів державної реєстрації прав - державних реєстраторів прав;

здійснює координацію та контроль діяльності місцевих органів державної реєстрації прав;

здійснює нормативно-методичне забезпечення процедур державної реєстрації прав;

проводить добір, підготовку та підвищення кваліфікації працівників системи органів державної реєстрації прав;

створює та забезпечує роботу кваліфікаційної комісії державних реєстраторів прав;

має інші повноваження, передбачені цим Законом та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Стаття 7. Місцеві органи державної реєстрації прав

1. Місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

2. Місцеві органи державної реєстрації прав:

проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;

ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;

надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;

забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.

3. Керівник місцевого органу державної реєстрації прав є державним реєстратором прав і призначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

4. Типове положення про місцеві органи державної реєстрації прав затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Стаття 8. Державний реєстратор прав

1. На посаду державного реєстратора прав на нерухоме майно може бути призначена особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в органах державної реєстрації прав протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво державного реєстратора прав та печатку встановленого зразка, які видаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Державний реєстратор прав у межах своїх повноважень:

здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації;

присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна;

скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна;

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав;

надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках;

видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер;

видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав.

3. Державний реєстратор прав не має права приймати рішення про реєстрацію речових прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі реєстрація проводиться іншим державним реєстратором прав місцевого органу державної реєстрації прав.

4. Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

5. Свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, видається за підписом державного реєстратора прав, який прийняв рішення про реєстрацію.

<div style="font-family: 'Courier New'; font-size